Ободок из фетра

Накануне Дня Независимости моей Страны мне захотелось немного себя отвлечь от печальных событий, происходящих в наше нелегкое время... и я соорудила на скорую руку такие вот ободочки-повязочки из фетра.
Ничего особенного, но захотелось просто выложить здесь для памяти

Птичка-брошь из фетра

Нашла вот в папочке своих фетровых штучек птичку-брошь из натурального фетра

Однажды на День Рождения одной маленькой Принцессы мой Федюська уверенно предложил (читать "настоял") купить в подарок такой же рюкзак, как у него, только "девцяций" :) 
Что и было сделано.
Но мне показалось мало материального подарка, поэтому родилась идея создания фетровой птички в стиле основного подарка. 
Птичка сшита в виде броши, которую можно прикрепить на лямку рюкзака. 
Теперь от меня требуют такую же и себе "для мальциков"... :)

Мастер-класс по пошиву патриотичных сердечек из фетра

Привет вам!
Сегодня добралась наконец-то до своих картинок-сердечек. Очередная стопочка улетела к своим маленьким патриотам, а я решилась выложить мастер-классец по их пошиву. Сразу предупрежу, что это не сложно, но долго. И если стараться очень-очень, то получается очень-очень дооолгооо :)
Зато потом такая красота получается!

Носить нужно бережно... натуральный фетр все таки, очень пачкается...

Вам понадобятся:

Жив-був Олівець... Частина 7. Заключна

... А ось Поля, набігавшись за день, відпочиває на зеленій, трішки колючій травичці...

Картинок-спогадів було настільки багато, що вони ледь знаходили місце на столі...Під кінець дня після напруженої, але такої приємної роботи друзі вирішили залишити мамі і тату Дівчинки листа, аби ті передали його хазяйці:

«Люба наша Поля! Ми всі дуже сумуємо за тобою і бажаємо тобі швиденько повернутися до нас. Висилаємо картинки-історії про тебе і твоє прекрасне життя. Нехай вони закрутять тебе у вирі приємних спогадів, а чарівні фарби, сповнені нашою Любов’ю, допоможуть подолати Хворобу-Мікробу. 

Кожного дня ми будемо відсилати тобі листа з одним спогадом.
Будь-ласка, ти одужуй скоріше. Ми впевнені,що незабаром ми будемо роздивлятись ці картинки разом, а потім створювати нові і нові історії…
Щиро твої,
ФОФики.
(Фарби, Олівець і Фломастери)»

Прочитавши цей лист, Дівчинка дуже розчулилась. Їй стало так затишно і тепло на душі…

Жив-був Олівець.. Частина 6

На ранок Олівець прокинувся від незвично гучного гомону своїх друзів - Фарб та Фломастерів.

- Це просто неподобство! 
- ТАК лишати не можна!
- Тут навіть нічого і обговорювати!!!
Олівець від сорому зажмурив очі... Він стільки витратив аркушів паперу на свої спогади, зовсім забувши про інших… Лише зараз він про це подумав. Певно всі невдоволені, що він зовсім не залишив чистих листочків для них… Як незручно. І соромно.
Але ж за свої вчинки завжди потрібно відповідати, отож Олівець вистрибнув зі склянки щоб вибачитись перед друзями. 
- Вибачте, - промовив тоненьким голоском Олівець, - що не залишив вам паперу, мені дуже соромно, що я подумав лише про себе…
- Що? Ти про що? - здивувався Блакитний Фломастер.
- Олівець, ми всі в захваті від твоєї роботи! Нам не шкода паперу, адже його призначення саме таке – показувати всю велич Малюнку! – сказала Синя Фарба.
- Але ж ви всі були обурені. Я чув, що ви казали… «неподобство, не можна так лишати"…
- Ну ти і чудило! Ми всі були обурені лише тим, що ти не покликав нас, щоб завершити твою роботу, - вигукнув Зелений Фломастер.
- Як можна було залишити таку красу не закінченою, не розфарбованою? Адже всі-всі гарні спогади без виключення завжди кольорові! – пояснив Оранжевий Фломастер. 
– Я зараз же розфарбую всі картинки!
Олівець сором’язливо посміхнувся, він був здивований, але задоволений, що друзі підтримали його.
І тут робота закипіла… Всі Фломастери і Фарби хутенько розмалювали величезну купу паперу, що охайно лежала на краю стола. 
Працювали всі без виключення, спогади виявились яскравими і живими, такими, як їх бачив Олівець.
Ось Поля бігає по квітучому полю, тримаючи в обіймах бешкетливого кота, наспівує якусь чудернацьку пісеньку і насолоджується кожною миттю, кожним подихом, кожним танцем вітра з піщинками, кожним промінчиком лагідного сонечка...

*****************************************************

Жив-був Олівець... Частина 5

... Минали дні, а Поля все не поверталась. Олівчик дуже сумував за нею...
І ось одного ранку він вирішив відволіктись. Йому закортіло зобразити спогади про Поліни пригоди, згадати всі чудернацькі мандри своєї маленької мрійниці.
Він вистрибнув із прозорої склянки і почав танцювати на білому полі паперу.
Закінчивши зображати один спогад, Олівець перестрибував на інший аркуш, а потім на наступний, знов і знов...
Цей танець спогадів, сповнених ніжності, був настільки захоплюючий, що Олівець навіть не помітив, як промінчики сонячного світла втікли за горизонт, а їм на зміну випливли яскраві помічниці місяця. Ніч, осяяна зоряним сяйвом, кликала на відпочинок.
Натомлений Олівець повернувся назад у склянку і заснув міцним сном...

*****************************************************

... Шли дни, а Поля все не возвращалась. Карандашик очень тосковал по ней...

И вот однажды утром он решил немного себя отвлечь. Ему безумно захотелось изобразить воспоминания о Полиных приключениях, вспомнить все путешествия своей маленькой мечтательницы.

Он выпрыгнул из прозрачного стакана и начал танцевать на белом листе бумаги.

Закончив изображать одно воспоминание, Карандаш перепрыгивал на другой листочек, а потом на следующий, снова и снова...

Этот танец воспоминаний, наполненных нежностью, был настолько увлекательным, что Карандаш не заметил, как лучики солнечного света спрятались за горизонт, а им на смену выплыли яркие помощницы луны. Ночь, освещенная звездным сиянием, манила отдохнуть.

Уставший Карандаш вернулся в стакан и уснул крепким сном...

Жив-був Олівець... Частина 4

... Одного ранку Олівець збагнув, що сталось Дещо. Він відчув це всім своїм графітовим нутром... І справа була зовсім не в тому, що лагідні промінчики сонечка не гріли смугасті стіни кімнати, що вітерець настирно і неспокійно гойдав барвисті оранжеві штори, що кудлатий песик лежав, скрутившись калачиком і сумно притуливши вушка до голівки…
А справа була в тому, що в завжди щасливому домі, де лунає веселий сміх, кружляють у танку аромати ванілі і кориці, ніжно колихається мелодія гармонії та любові, з'явилось вкрай незвичне відчуття неспокою...
Олівець збагнув: в домі тиша! Поля не прибігла зранку до столу і не вихопила його зі склянки своїми тоненькими тендітними пальчиками на зустріч новим пригодам!
... І тут він згадав події минулої ночі. Він бо думав, що то було нічне жахіття, яке йому просто наснилося... Страшна і вередлива фіолетово-жовта Хвороба-Мікроба заскочила у вікно і розлила на Полю свої хворобливі чари.
Дівчинці довелось відправитись з батьками в лікарню...

*******************************************************************

... Однажды утром Карандаш осознал, что произошло Нечто. Он ощутил это всем своим графитовым нутром... И дело было вовсе не в том, что ласковые лучики солнышка не грели полосатые стены комнаты, что ветерок настойчиво и неспокойно качал яркие оранжевые шторы, что мохнатый щенок лежал, поджав хвостик и грустно свесив ушки... 

А дело было в том, что в доме, где всегда царило счастье, слышен веселый смех, кружатся в танце ароматы ванили и корицы, нежно колышется мелодия гармонии и любви, возникло непривычное ощущение беспокойства...

Карандаш осознал: в доме тишина! Поля не прибежала с утра к столу и не вытащила его со стакана своими тонкими нежными пальчиками на встречу новым приключениям!

... И тут он вспомнил события прошлой ночи. Он то думал, что его посетил ночной кошмар... Страшная и капризная фиолетово-желтая Болезнь-Микробезнь запрыгнула в окно и разлила на Полю свое коварное зелье.

Девочке пришлось отправится с родителями в больницу...

Жив-був Олівець... Частина 3

Кожен день Полі був насичений яскравими подіями. А все тому, що вона сама прикрашала звичайні дні магічними фарбами Щастя.

Кожного Поліного дня Щастя мало свій колір та відтінок, запах, смак та післясмак. Куди б Поля не йшла, вона завжди брала з собою Олівця.

І він із подивом відкривав для себе світ – такий прекрасний і мальовничий: насичено-жовтий із присмаком апельсинів, соковито-зелений із запахом молодої весняної трави, ароматно-духмяний кольору кориці... 

Кожний день мав свою незвичну та неповторну назву: полум'яно-суничний, блакитно-гороховий, смугасто-волошковий, плямисто-жирафовий...

**************************************************************************

Каждый день Поли был наполнен яркими событиями. А все потому что она сама украшала обычные дни магическими красками Счастья.

У каждого Полиного дня Счастье был свой цвет и оттенок, запах, вкус и послевкусие.

Куда бы Поля не шла, она всегда была в сопровождении Карандаша.

И он с удивлением открывал и для себя мир - такой прекрасный и красочный: насыщенно-желтый со вкусом апельсинов, сочно-зеленый с запахом молодой весенней травы, ароматно-душистый цвета корицы...

У каждого дня было свое название, необычное и неповторимое: огненно-клубничный, небесно-гороховый, полосато-васильковый, пятнисто-жирафовый...   

Жив-був Олівець... Частина 2

... Поля була дуже життєрадісною дівчинкою, її оптимізм захоплював і притягував до себе неначе магніт. 
Вона вміла бачити прекрасне навіть в простих речах і помічати те, що заклопотані дорослі ігнорували чи вже давно втратили здатність бачити: дивовижне дзижчання бджілок-трудівниць; пухкі хмаринки кульбабок, що заграють із вітром; казкове розмаїття узорів-павутинок на соковитих зелених листочках дерев; грайливі крапельки роси; чарівні концерти соловейка...

А головне - вона вірила в Дива і вміла Мріяти!

*******************************************************************************************************
...Поля была очень жизнерадостной девочкой, ее оптимизм восхищал и притягивал к себе словно магнит.
Ей было дано видеть прекрасное даже в простых вещах и замечать то, что занятые взрослые игнорировали или уже давно потеряли способность видеть: невероятное жужжание пчелок-работниц; пышные тучки одуванчиков, заигрывающих с ветром; сказочное величие узоров-паутинок, изображенных на сочных зеленых листочках деревьев; игривые капельки росы; волшебные концерты соловья...
А главное - она верили в Чудеса и умела Мечтать! 

Жив-був Олівець... Частина 1

Жив-був Олівець. 
Звичайний такий собі Олівець. Проте, як кожна Жива Істота чи Річ у нашому світі, цей Олівець був особливий. І точно мав своє призначення…
Жив  Олівець на столі однієї маленької рудоволосої Дівчинки на ім'я Поля.
Очі цієї завжди усміхненої кралечки палали сонячними сяйвом і випромінювали Тепло,  Добро і Любов.
Олівець дуже пишався своєю хазяйкою і завжди потайки спостерігав за нею...

******************************************************************

Жил-был Карандаш.

Обыкновеннейший простой Карандаш. 

Хотя...как и Каждое Существо или Вещь в нашем мире, этот Карандаш был особенным. И наверняка у него было свое предназначение...

Жил Карандаш на столе одной маленькой рыжеволосой Девочки по имени Поля.

Глаза этой улыбчивой красотулечки всегда сияли солнечным светом и излучали Тепло, Добро и Любовь.

Карандаш очень гордился своей хозяйкой и всегда тайно наблюдал за ней...