Жив-був Олівець... Частина 7. Заключна

... А ось Поля, набігавшись за день, відпочиває на зеленій, трішки колючій травичці...

Картинок-спогадів було настільки багато, що вони ледь знаходили місце на столі...Під кінець дня після напруженої, але такої приємної роботи друзі вирішили залишити мамі і тату Дівчинки листа, аби ті передали його хазяйці:

«Люба наша Поля! Ми всі дуже сумуємо за тобою і бажаємо тобі швиденько повернутися до нас. Висилаємо картинки-історії про тебе і твоє прекрасне життя. Нехай вони закрутять тебе у вирі приємних спогадів, а чарівні фарби, сповнені нашою Любов’ю, допоможуть подолати Хворобу-Мікробу. 

Кожного дня ми будемо відсилати тобі листа з одним спогадом.
Будь-ласка, ти одужуй скоріше. Ми впевнені,що незабаром ми будемо роздивлятись ці картинки разом, а потім створювати нові і нові історії…
Щиро твої,
ФОФики.
(Фарби, Олівець і Фломастери)»

Прочитавши цей лист, Дівчинка дуже розчулилась. Їй стало так затишно і тепло на душі…

А ще вона точно відчула страх Хвороби-Мікроби, адже та не любила Дружбу і Підтримку, це її бентежило і лякало. І саме це робило її слабкою…

Кожного дня Поля отримувала листа від своїх ФОФиків. Спогади, зображені друзями, надавали їй сил, а Хворобу-Мікробу дуже лютили. І дуже-дуже скоро Хвороба-Мікроба відступила і, піджавши свого закрученого смугастого жовто-фіолетового хвоста, втекла назавжди!

Дівчинка повернулась додому, тримаючи пухкенький альбом-книгу з картинками від ФОФиків. Вона ніколи не розлучалася з своїм Оберегом, адже відчувала його лікувальну силу! 

Поля забігла в кімнату і побачила величезний плакат з написом «Ласкаво просимо додому!» 

Ну, звичайно :) як же інакше могли її ще зустрічати її чудові та кольорові друзі?
З тих пір Хвороба-Мікроба ніколи не з’являлась в житті Дівчинки, а ФОФики завжди підтримували свою хазяйку, підбадьорювали її і мандрували життям разом з нею.
Олівець же був щасливий – він знайшов своє призначення! Він зрозумів, що створений для того, щоб наповнювати Повсякдення Полі чарами спогадів та зберігати їх для Майбуття.

Кожного вечора Олівець з друзями переносили спогади, набуті за день, на аркуш паперу, розмальовували і насичували дрібними деталями...

З плином років ці малюнки перетворилися на неоціненний скарб однієї маленької Дівчинки, котра, перетворившись на дорослу Жінку, ніколи не забувала про своє дивовижне Дитинство, силу Дружби і вміла, як ніхто інший, цінувати Життя.

К_І_Н_Е_Ц_Ь

*****************************************************

...А вот Поля, набегавшись за день, отдыхает на зеленой, немного колючей травке…

Картинок-воспоминаний было настолько много, что им едва хватало места на столе…

Под конец дня после напряженной, но такой приятной работы, друзья решили оставить родителям Поли письмо для своей хозяйки:

«Дорогая наша Поля!

Мы все очень скучаем по тебе и желаем тебе скорее вернуться к нам.

Отправляем картинки-истории о тебе и твоїй прекрасной жизни. Пусть они закружать тебя в вихре приятных восопминаний, а волшебные цвета и тона, наполненные нашей Любовью к тебе, помогут побороть Болезнь-Микробезнь.

Каждый день мы будем отправлять тебе наши письма с одним из таких лечебных воспоминаний.

Пожалуйста, скорее выздоравливай. Мы уверены, что вскоре мы будем рассматривать эти картинки вместе, а позже создавать и нове истории…

Искренне твои,

Краски, Карандаш и Фломастеры."

Прочитанное письмо от друзей Девочку очень растрогало. Ей стало уютно и тепло в душе…

А еще она отчетливо ощутила страх Болезни, та ведь страх как не любила Дружбу и Поддержку, это ее беспокоило и пугало. И именно это ослабевало ее мощь и силу.

Каждый день Поля получала обещанное письмо. Воспоминания, изображенные ее друзьями, предавали ей сил, а Болезнь-Микробезнь очень злили. И вскоре Болезнь отступила и, поджав свой закрученный полосатый желто-фиолетовый хвост, убежала навсегда!

Девочка вернулась домой, прижимая к сердцу свой альбом с картинками от друзей. Это был ее талисман, ее оберег. И она никогда с ним не расставалась, она ощущала его чудотворную силу.

По возвращению домой Поля забежала в свою комнату и увидела огроменный плакат с надписью «Добро пожаловать домой!». Ну, конечно же, а как еще могли встречать ее чудесные друзья?

С тех пор Болезнь-Микробезнь никогда не возвращалась к Поле, а верные друзья всегда поддерживали свою хозяйку, подбадривали ее и сопровождали ее по жизни.

Карандаш же был счастлив – он нашел свое предназначение! Он осознал, что создан для того, чтобы наполнять Повседневность Поли магией воспоминаний и сохранять их для Будущего.

Каждый вечер Карандаш вместе с друзьями переносили приобретенные за день воспоминания на лист бумаги, разукрашивали и насыщали мелкими деталями…

С течением времени эти рисунки превратились в бесценное сокровище одной маленькой Девочки, которая, превратившись во взрослую Женщину, никогда не забывала о свое прекрасном Детстве, силе Дружбы и умела, как никто, ценить Жизнь.

К_О_Н_Е_Ц