Жив-був Олівець... Частина 4

... Одного ранку Олівець збагнув, що сталось Дещо. Він відчув це всім своїм графітовим нутром... І справа була зовсім не в тому, що лагідні промінчики сонечка не гріли смугасті стіни кімнати, що вітерець настирно і неспокійно гойдав барвисті оранжеві штори, що кудлатий песик лежав, скрутившись калачиком і сумно притуливши вушка до голівки…
А справа була в тому, що в завжди щасливому домі, де лунає веселий сміх, кружляють у танку аромати ванілі і кориці, ніжно колихається мелодія гармонії та любові, з'явилось вкрай незвичне відчуття неспокою...
Олівець збагнув: в домі тиша! Поля не прибігла зранку до столу і не вихопила його зі склянки своїми тоненькими тендітними пальчиками на зустріч новим пригодам!
... І тут він згадав події минулої ночі. Він бо думав, що то було нічне жахіття, яке йому просто наснилося... Страшна і вередлива фіолетово-жовта Хвороба-Мікроба заскочила у вікно і розлила на Полю свої хворобливі чари.
Дівчинці довелось відправитись з батьками в лікарню...

*******************************************************************

... Однажды утром Карандаш осознал, что произошло Нечто. Он ощутил это всем своим графитовым нутром... И дело было вовсе не в том, что ласковые лучики солнышка не грели полосатые стены комнаты, что ветерок настойчиво и неспокойно качал яркие оранжевые шторы, что мохнатый щенок лежал, поджав хвостик и грустно свесив ушки... 

А дело было в том, что в доме, где всегда царило счастье, слышен веселый смех, кружатся в танце ароматы ванили и корицы, нежно колышется мелодия гармонии и любви, возникло непривычное ощущение беспокойства...

Карандаш осознал: в доме тишина! Поля не прибежала с утра к столу и не вытащила его со стакана своими тонкими нежными пальчиками на встречу новым приключениям!

... И тут он вспомнил события прошлой ночи. Он то думал, что его посетил ночной кошмар... Страшная и капризная фиолетово-желтая Болезнь-Микробезнь запрыгнула в окно и разлила на Полю свое коварное зелье.

Девочке пришлось отправится с родителями в больницу...